І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.

І я не знаю, це весна чи ні?

Сваровськи би позаздрив дивним стразам,

що мерехтять у мене на вікні.

Не встигне поле зазимків злякатись,

не встигне вийти річка з берегів, – 

Весна пливе під парусом акацій,

Зима пливе під парусом снігів.

Ліна Костенко

Слово українське тихе, а громом гримить із сивих століть...

Слово українське сяйливе, бо з сонця благословилося.

Слово українське вічне, як вічна під небесами його Матінка-Земля.

Слово українське живе, бо зродилося з Любові.

Слово українське сильне, бо зросло на Вірі.

Слово українське віще, бо несе під серцем Надію.

Слово українське чесне, бо освячене Правдою.

Слово українське заповітне, бо покликане здобути Волю.

Слухаймо рідне слово душею, бо воно із пісні народу виспівалося, із душ

синів і дочок України вияснилося,  

як молитва і сповідь у святу годину...

Ярема Гоян