середа, 9 листопада 2016 р.


 































        
Хотілось би вишити слова... (О.Довженко)

Хотілось би вишити слова, щоб вони випромінювали надію, тепло, ласку. Які нитки підібрати, аби не було журби та горя? Відповідь одна - лише яскравих кольорів! 
Хотілось би вишити жовтими, кольором достатку, слово "Україна", зеленими - своє рідне село в рожевих маль-вах і жовтогарячих чорнобривцях. Червоними нитками вишити б таке необхідне усім слово "любов". А ще б увіковічнити   золотистими   барвами   довгоочікуваний    "мир".
Найсвітлішими барвами вишити б святі слова: "мама", "тато", "життя". Теплі відтінки підбирає вишивальниця, щоб з'явились на весільному рушничку "хліб" і "сіль".
Хотілось би вишити блакитними слова, які радували б людські серця в найтяжчі моменти та вселяли віру, надію:
"співчуття", "допомога", "доброзичливість", "Усе буде добре!"
Тож вишиваймо рідні українські слова, якими нас щедро наділив Господь, на кольоровому мовному полотні!


                                                                                                       Учні 8 класу



неділя, 4 вересня 2016 р.


Ми знов злетілися до школи,
Щоб мудрими у світі йти,
Немов у власний вулик бджоли,
Щоб тут навчатися й рости.

       
                 Ми за тобою сумували,
                 Аж лік канікулам вели.
            Про тебе думать не вгавали...
        Тож здрастуй, школо, ми прийшли!

                                                Н.Красоткіна

неділя, 5 червня 2016 р.



















«Канікули! Канікули!» —
співає все навколо.
Канікули, канікули, 
канікули у школі!

А що таке — канікули?
Це літні дні барвисті,
це час, коли нам ніколи
хоча б на мить присісти,
бо треба мчати босими
наввипередки з вітром,
з густих лісів приносити
горіхів повні відра.

Це час у річці хлюпатись,
підсмажувати спини
і зранку в лузі слухати
тонку струну бджолину...

Це час, коли за друзями
ми скучим, як ніколи,
і нам страшенно схочеться
скоріше знов до школи!
                                                            Костецький Анатолій

понеділок, 21 березня 2016 р.


учасникам педагогічної арт-вітальні 
"Освіта має талант"

 Я бажаю вам, друзі, лише сонячних ранків,
 Щоби сонце всміхалось, дарувало тепло,
 Щоби небо безхмарне серед мирних світанків,
 Щоб душа веселилась й біди не було!

 Ось вам райдуга в руки! Розпакуйте пакунки,
 Щоби суму й печалі не було вороття!
 Ось вам кошик любові, феєрверк подарунків,
 Нехай доля осипле позитивом життя!
                                                                                        В.Малая


середа, 9 березня 2016 р.



Шукаймо у собі Шевченка
(хоч іскру — праведності й віри) —
він мусить бути там, в глибинах,
інакше нас би не тримала
оця земля, калини матір.
Ми мусимо. Ми конче мусим
знайти в собі його кровину —
інакше з темряви не вийти.
Усім життям, всім током крові —
народжуймо в собі Шевченка,
хоч іскру — кожен. Іскру — кожен.
Всі разом — буде Україна.

                                                                     Наталка Нікуліна

вівторок, 1 березня 2016 р.


Тиждень української мови та літератури 

"Прикрасьмо життя українською!"






Понеділок

Урочиста лінійка відкриття тижня


Книжкова виставка "Український словоспів"


Вівторок

  Загальношкільний диктант "Грамотій"

   


    
                                 

    

    


Конкурс "Міс і Містер Каліграфія"



Середа 


Гра "Українська мова в ребусах і кросвордах"






Конкурс "Найкращий ілюстратор української народної казки"


         Четвер 

Літературно-музична композиція  "До Лесі на гостину"  


           
                          
                                                                   
       

Вірш "Як дитиною, бувало..." став піснею  



П'ятниця

Нагородження переможців


четвер, 25 лютого 2016 р.






І сонце, й сніг, і ожеледь, все разом.
І я не знаю, це весна чи ні?
Сваровськи би позаздрив дивним стразам,
що мерехтять у мене на вікні.

Не встигне поле зазимків злякатись,
не встигне вийти річка з берегів, – 
Весна пливе під парусом акацій,
Зима пливе під парусом снігів.


Ліна Костенко

неділя, 21 лютого 2016 р.





Слово українське тихе, а громом гримить із сивих століть...
Слово українське сяйливе, бо з сонця благословилося.
Слово українське вічне, як вічна під небесами його Матінка-Земля.
Слово українське живе, бо зродилося з Любові.
Слово українське сильне, бо зросло на Вірі.
Слово українське віще, бо несе під серцем Надію.
Слово українське чесне, бо освячене Правдою.
Слово українське заповітне, бо покликане здобути Волю.
Слухаймо рідне слово душею, бо воно із пісні народу виспівалося, із душ
синів і дочок України вияснилося,  
як молитва і сповідь у святу годину...
Ярема Гоян