Зима й весна зустрілись уночі,
Духмяний чай запарили із м’яти,
Покуштували пишних калачів
Й домовились у згоді працювати.
Та сум сховався в зимових очах:
«Усі про мене швидко призабудуть,
Яскраві барви в зелен кольорах
Про білі фарби спогади остудять».
Весна зимі поспівчувала враз,
Задумалася на якусь хвилину
Й промовила: «Давай, та без образ,
Я білизну твою у квіти кину».
Зима зраділа, весну обняла:
«Дерева я  одягну в білі шати,
В джерельці заховаюсь від тепла,
Тебе з туману вийду привітати».
М.Гуменюк